Подарив кохання, Бог людині, Золотим сяйвом далеких зір... Мов неба очі блакитно-сині, Уламок мрії, серед зневір... Подарував, щастя мить мінливу, В темнім небі, лиш одну, зорю... Немов іскру надії сміливу, Немов воскресіння, Лазарю... Подарував, Бог, трохи дива, нам, Усім, дано, по вірі, буде... І, я, завдячую лиш, небесам, Щоб не казали, мені, люди...
ID: 533224 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 29.10.2014 08:16:21 © дата внесення змiн: 29.10.2014 08:16:21 автор: Валерій Кець
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie