Печаль, печаль в душі моїй,
Причина в жінці тут одній.
Немає спокою мені,
Хоч моє серце вдалині.
Хоч мої серце і душа
Від неї утекти спішать.
Немає спокою мені,
Хоч моє серце вдалині.
І серце, серце робить знак
Душі: Можливо це, щоб так,
Можливо це, щоб так тривать –
І втеча горда, і страждать?
Душа для серця: Знаю це –
Стягнулось пастки нам кільце,
Нам бути вічно тут, всі дні.
Як жити там удалині?
Paul Verlaine
Ô triste, triste était mon âme
Ô triste, triste était mon âme
À cause, à cause d’une femme.
Je ne me suis pas consolé
Bien que mon cœur s’en soit allé.
Bien que mon cœur, bien que mon âme
Eussent fui loin de cette femme.
Je ne me suis pas consolé,
Bien que mon cœur s’en soit allé.
Et mon cœur, mon cœur trop sensible
Dit à mon âme : Est-il possible,
Est-il possible, — le fût-il, —
Ce fier exil, ce triste exil ?
Mon âme dit à mon cœur : Sais-je
Moi-même, que nous veut ce piège
D’être présents bien qu’exilés,
Encore que loin en allés ?
