Я дійсно майже що боюсь –
Настільки вплетене життя
У думки світлої буття,
Що там душею я гублюсь.
Бо образ ваш, святий навік,
У серці щирому живе,
І серце жадібне, живе,
Я на любов до вас прирік.
Тремчу. Пробачте ви мені –
Відверто це я говорю:
Ваш усміх, слово, – повторю –
Закон для мене на всі дні.
Вам досить жестів неясних,
Чи слів, чи погляду очей,
Щоб в траур кинути ночей
Весь чар ілюзій неземних.
Та краще б я був вас не знав,
Майбутнє матиму сумне,
Страждань безмірність не мине,
Хоч крізь надію, що я мав,
Що в щасті вищому топлю,
Я говоритиму завжди,
Досад зігрівши холоди:
Я вас люблю, тебе люблю!
Paul Verlaine
J'ai presque peur, en vérité
J'ai presque peur, en vérité,
Tant je sens ma vie enlacée
A la radieuse pensée
Qui m'a pris l'âme l'autre été,
Tant votre image, à jamais chère,
Habite en ce coeur tout à vous,
Mon coeur uniquement jaloux
De vous aimer et de vous plaire ;
Et je tremble, pardonnez-moi
D'aussi franchement vous le dire,
A penser qu'un mot, un sourire
De vous est désormais ma loi,
Et qu'il vous suffirait d'un geste.
D'une parole ou d'un clin d'oeil,
Pour mettre tout mon être en deuil
De son illusion céleste.
Mais plutôt je ne veux vous voir,
L'avenir dût-il m'être sombre
Et fécond en peines sans nombre,
Qu'à travers un immense espoir,
Plongé dans ce bonheur suprême
De me dire encore et toujours,
En dépit des mornes retours,
Que je vous aime, que je t'aime !
ID:
536761
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 13.11.2014 22:52:50
© дата внесення змiн: 13.11.2014 22:52:50
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|