Не дивись на мене так журливо,
Бачу я – в очах твоїх печаль.
Віддзеркалюється небо в них красиво
Сіре і холодне, наче сталь.
Як зарадити мені твоєму горю?
Хочеш, я за вушком почешу?
Хочеш, я залишуся з тобою,
Добре, не надовго залишусь.
Не цілуй мої долоні мокрим носом
Не звикай, не треба, може, я піду…?
«Ні, залишся!» - Погляд твій розумний просить.
А як підеш ти, я все одно знайду!
Я тобі ім’я давать не буду,
Бо ще звикну, а нащо мені таке?
Я тебе ніколи не забуду!
О, яке прощання нелегке!
Добре, я пішла і не біжи за мною!
Сядь, сиди… І потихеньку забувай!
І ніколи не стрічайся із журбою,
Все, пока. До зустрічі…? Прощай!
Кроків пять… І я біжу до тебе,
Ні мале, не можу полишить!
Погляд цей, де віддзеркалюється небо
Я його вже встигла полюбить.
Як же ти зумів лиш за хвилину
Так мене до себе прив’язать?
Я тебе ніколи не покину
І навіщо мені тебе покидать?
Довго двоє на піску сиділи
І раділи зустрічі нового дня,
І щасливій зустрічі раділи,
То були людина й цуценя…
"РУДИЙ КУЛЬГАВИЙ ПЕС" а то все відкладається на потім....
