розумієш, я більше не можу так... ти мені потрібна,
як ніхто й ніколи. я чимало вже напереживався в душі,
і через дівчат теж, бо жодна з тих, в кого закохувався,
не дала мені й шансу (тому твоя відсутність ще більш болюча).
але я ні в якому разі не порівнюю тебе з ними,
я навіть не встиг закохатися в тебе (чи лише починаю...),
але ти пробуджуєш в мені якісь незвичні, надприродні почуття.
я практично із самого початку нашого знайомства взахваті
від тебе, а коли ти повернулася і ми почали більше
спілкуватися, то й не знаю, як сказати... я відкрив
для себе справжнє диво: поговориш з тобою —
і ніби світишся весь зсередини, напившись твого світла
чи сонця. я б усе віддав за можливість розмовляти з тобою
вічність, усе, що маю обміняв би на можливість бути поряд
і спілкуватися без інтернетів і телефонів (чи мовчати
за чашкою чаю), просто обійняти тебе. нехай я тебе не завжди
розумію (хоч ти й найзрозуміліша з усіх, кого знаю, і з тобою
дуже легко й просто; те ж саме ти казала й про мене),
але люблю такою, як ти є. для мене ти — найдорожча
людина, найрідніша душа в усьому світі.
І скільки б я не писав і не говорив, не зможу передати,
яка ти, і як багато значиш для мого життя (такого
незначущого без тебе)... Можливо, ти трохи відчувала це
в моєму голосі чи між рядків, можливо, навіть думала,
що я перебільшую, та я знаю, що дуже применшував
все сказане й написане, бо захоплююсь тобою значно
більше, ніж здається тобі й мені.
21.04.2015
Словами повінстю не передати що відчуває серце . 
Красиво
