За східним пагорбом,
де дихає земля лісом,
сходить радість безмежжя
величного тепла душ,
які були покриті мерзлотою скель,
незнаючи бодай моху
на своїй поверхні.
Витягує себе за золотаве волосся,
прогріває вчорашнє,розігріте потім,
випалює відживше.
Теплоізолює майбутнє,без журби,
що випала попілем
на посивілу траву минулого.
Зійшло сходами врожаю на колись,
заломило промінці у каплях
призми смарагдів.
Пройшлось лісником
по верхів"ях дерев,
залишивши золотаву сітку
спокою володінь.
Перебігло садівником
соковитості до кісточки відродження
з тепла долонь Всесвіту.
Біжить тінню сьогодні,ось тепер,
заходить за західну гору предків,
де розкидані невідігріті,
недоживші кістки.
Зігнані у яри каторги нікчемами,
що не відчують тепла Світила повічно.
Пливе кораблем пустелі,
шепоче хмарам, вітру
і схиляє розкалену свідомість
у міжпростір кола безкінечності чар.
За змістом - може й поезія, за формою - хаотична проза. Понад гривами морськими
вітер хмари розганяє...
Горький не сказав би, що це верлібр, але тут є обов'язкова ритміка. Як мінімум рядки мають бути структуровані так, щоб логічна думка не розривалась, як наприклад, у верлібрах Голобородька.
За східним пагорбом, де дихає земля лісом,
сходить
радість безмежжя
величного тепла душ,
які були покриті мерзлотою скель,
не знаючи бодай моху
на своїй поверхні.
Це було б щось подібне до творчості Шона Маклеха.
Якщо Ви хочете, щоб читач сам розставляв акценти, можна уникати розділових знаків, але це - вищий пілотаж.
Плискас Нина відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,п.Ігоре за урок написання і за коментар.Я відповім словами Пікассо"Начинающего художника понимают лишь несколько человек,знаменитого-еще меньше"я б і віднесла це до поетів.Думаю,що Горькому було б байдуже,так само,як і Спілці писменників до кожного пересічного поета.
Все що йде з душі пишеться...І знову Пікассо"И среди людей больше копий,чем оригиналов.