Лариса Єфименко
* * *
Море… Теплий вечір… Ясно зорі світять
В океані неба… Поруч – тишина,
Обіймає плечі ніжно теплий вітер,
Пестить ноги злегка хвиля мовчазна.
А на цій планеті, десь далеко, знаю,
Літаки злітають, потяги спішать,
Люди розстаються, стрітися бажають,
Плачуть, ждуть, сміються. Так роки летять.
В вихорі емоцій час минув незримо…
Дивляться всі в небо, моляться зіркам:
Боже, що зі мною? Час біжить так швидко,
І життя спливає, що ж зробив я сам?
Відповідь з’явилась зразу, без задержки,
Я́́́сна й зрозуміла, кожному своя.
Наче промінь сонця, запалила серце, –
Це горить, іскриться в нім любов твоя.
Море… Теплий вітер… Тихо зорі меркнуть,
Ноги омиває лагідний прибій,
Сходить сонце знову на Землі-планеті,
День новий приходить, то ж бери, він – твій!
12.12.2011 р.
