Олексій Хом’яков
ГОРЕ
Не там, де вічними сльозами
Туманиться печаллю зір,
Де часто вториться вустами
Неправий доленьці докі́р;
Лунають де тужливі звуки,
Безсилля сонного плоди, –
Душевної не там ти муки
Відна́йдеш нелегкі сліди.
Іди туди, де зір сльозою
Не змочений і повний дум;
Де гордо владу долі злої
Стрічає непохитний ум;
Де на чолі, неначе сталлю,
Турботи врізана печать,
Але над вбивчою печаллю
Сміються смі́ливі вуста.
Тут вічне горе, тут доволі
Страждання в серці залягло;
Й під тягарем важкої долі
Серденько кров’ю все зійшло.
04.08.2011 р.
