Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталя Данилюк: Сини ідуть… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Тетяна Горобець (MERSEDES), 26.08.2015 - 22:21
Так зворушливо і болісно... Прочитала твій вірш Наталю і побувала думками у тих реаліях... Колиж воно закінчиться це побоїще... Скільки їх, убитих і знедолених... Болюча тема... Хай скоріше настане мир!!!!
Богданочка, 04.08.2015 - 23:14
Привіт, Наталочко! Я прочитала цей вірш ще кілька днів тому, та не встигла написати до нього відгук. Він дуже гарний, зворушливий, тужливий. Про нашого молодого земляка, воїна, що так рано відійшов у інший світ. Читала статтю про нього у газеті, не могла стримати сліз. Хай Господь забере його душу до раю, як і інших солдатів, що віддали свої життя за Батьківщину. Дякую, Наталочко, за такий вірш.
Юрij Бyжaнuн, 01.08.2015 - 23:30
Сподіваюся, відповідальність настане для істинних винуватців цієї війни. З обидвох сторін!Н-А-Д-І-Я, 01.08.2015 - 18:47
Боляче і гірко! Жаль, що ми не можемо нічого змінити!Вічна пам"ять ГЕРОЮ!! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ці імена закарбовані у Вічність... Тепер маємо свою історію, написану кров'ю загиблих воїнів... Дякую, Андрію!
Салтан Николай, 31.07.2015 - 23:54
Крик душі, щем кожного серця ввібраний у Вашій роботі. Надзвичайно потужно передані почуття
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую, Колю, за такий проникливий відгук і вміння провідчути написане!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть, і до болю з часом звикають... На жаль, зараз кожна смерть - це вже звична статистика... А для когось - це земля, вибита з-під ніг, це непоправне горе і вічна жалоба.. Дякую, Патарочко!
stawitscky, 31.07.2015 - 21:48
Написано выд наболылоъ душы. Коли вже воно закінчиться, оце побоїще? Здається, про це вже ніхто і не думає...Наталю, Ви гарно і сильно пишете, читати Вас - і задоволення, і користь. Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую, Вікторе! Читати Вас - теж неабияка відрада для душі! Так, ми вже настільки звикли сидіти на діжці з порохом, що потроху починаємо забувати, як це - жити у мирній країні...
Ніна-Марія, 31.07.2015 - 21:29
Це ж не вірш,Наталочко, а біль, що вириває серце живцем. Без сліз читати неможливо "І, мов з корінням вирвані дерева,Лишають по собі́ глибокий шрам. Сини ідуть тримати наше небо, Щоб дати шанс усім новим життям." Вічна їм пам"ять! Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І Царство Небесне... Дай Боже, щоб ця жертва не була надаремна... Дякую, люба Ніно-Маріє, за співпереживання!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кінця-краю не видно... Отак чекаємо: від весни до літа, від літа до осені... Дякую, Сонечко!
Володимир Бабієнко, 31.07.2015 - 17:32
Господи! Припини війну, щоб цього не було, щоб ніхто не погибав!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваші слова та до Бога!.. Хоча, війни і розруху завжди несуть люди... Дякую Вам, Володимире!
Віктор Фінковський, 31.07.2015 - 17:06
Сини ідуть тримати наше небо,Щоб дати шанс усім новим життям. Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хтось мусить тримати це небо. Шкода, що війна забирає таких молодих... Дякую, Вікторе!
Плискас Нина, 31.07.2015 - 16:36
Вони знайшли путь істини,вони вищі за нас...Світла пам"ять захисникам України!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мудрі слова! Дякую, Ніночко!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую за візит!
|
|
|