Квіти Ангел в саду поливав
Із веселки в скалках водограю.
На мольберті красу малював
З незбагненного, чистого Раю.
Заворожений стежкою йду,
Ледве чую за ставом пташину.
Літо Бабине наче в слюду,
Як принцесу убрало долину.
Біло - коса у сріблі лежить
На голівці корона з бурштину.
З неба падає в ноги блакить,
Мостить перли в красу голубину.
Дощ осінній цілує траву,
Вітерець в прохолоді гуляє.
Осінь в листі карбує главу
Їй найвищий щабель приміряє.
Зачарований хід зупиню…
Усім серцем - душею яснію.
Чисті роси з долоньки зіп'ю
Й усім тілом своїм захмелію.
І в траву – мураву упаду…
До землі, наче син притулюся.
В Віфлеємському Божім саду,
В первозданній красі розчинюся.
До небесного краю ступлю,
Диких квітів тобі назбираю.
Їх росою п’янкою скроплю
В ароматах осіннього гаю.
