Среди миров, в мерцании светил
Одной Звезды я повторяю имя..
Иннокентий Фёдорович Анненский
----------------------------------------------
Скотився день, іде на відпочинок.
Стомився від людських проблем життя.
А я шукаю зірку все очима,
Ясніше всіх цих променів лиття.
Коли туман затягне сіре небо,
Чи хмари волохаті наповзуть,
Відчую я: вона мені так треба,
Бо промені укажуть вірну путь.
За нею йду, упевнено ступаю.
Дорога не з близьких і нелегка.
Але, йдучИ, я точно уже знаю:
Хода моя надійна і тривка.
Коли ж засяє сонечко уранці,
Зоря моя приляже спочивать,
Ми в сонця станемо невільні бранці,
Крізь сон проміння буде посилать...
Хай зоряну доріжку мені стеле.
По ній, ідучи, мрії я здійсню.
І не тому, що ллє проміння тепле.
А щоб зігрітися, не треба і вогню.
Коли туман затягне сіре небо,
Чи хмари волохаті наповзуть,
Відчую я: вона мені так треба,
Бо промені укажуть вірний путь.
Чудово!Все розвіється і буде знову сонце...
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
