Я знаю їх, я знаю їх в обличчя...
Їх не цікавить хлопець на війні,
Лише ті гроші, що падуть як мжичка,
Дощем рясним - у мрії і у сни.
Іде війна…Хтось продає- купує,
Торгує тілом, душами – людьми.
І кров на тих руках – вже не дивує…
Скажіть, до чого це звикаєм ми?
Знайшлися, що місця собі пригріли,
Коли народ по нитці – воякам,
Вони платню для себе встановили
За волонтерство… Правда ця гірка.
Для них – робота, що дає прибуток,
Це бізнес посередницький такий.
І душу сповиває чорний смуток –
Невже цей рід бездушний і крихкий?
Невже, коли даєш, кричати треба
І так безбожно красти у своїх?
Забули, що таємне - знане в Небі.
Розплата прийде кожному за гріх.
То як уникнути нам тих накладів,
Як розпізнати справжніх й злісних юд,
Як привести до чистоти заклади,
Щоб допомога вся йшла до рекрут?
Багаті на війні уже нажились:
Ростуть будинки, фірми чималі,
А бідні, були взуті ,вже й роззулись…
Невже в усьому винні москалі?
Народе, придивись до тих, хто поруч,
І зупини, чи поміч хоч подай.
Пора вже стерти із землі наволоч,
Щоб не ганьбила наш козацький Край.
СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ГЕРОЯМ!
29 грудня 2015
(с) Валентина Гуменюк