Словом колючим день наїжачився,
В пазусі кожен трима камінця...
На усіх справах настрій позначився;
День догорає, збігає кінця...
Білих стежинок сніжне мереживо,
Пусто і голо, нікого нема...
Все продається... Дорого? Дешево?
Снігом за комір, як в душу зима!
Витрушу з себе холоду залишок,
Крига розтане, і біль промине.
Кава гаряча вдома і затишок...
Вдома чекають - і це головне!
Нарешті Толюнь, ти витрусив з себе той їдкий залишок холоду і болю!Тепер добре закутуйся(шалика щільного і теплого купи!) щоб новий(зовсім тобі не потрібний і небажаний!)холод, знову туди (ненароком) не натрусився! Затишку тобі домашнього-безкінечного!!!... і завжди гарячої запашної кави!
P.S.а щодо поезії, нічого нового тобі не напишу!Все як завжди-до душі і серця!!
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00