Наобіцяв дощу похмурий ранок,
сховався в смуток безнадійний день.
Лиш цвіт герані й білизнá фіранок
застерегли настирливу мігрень.
Численне птаство обживає стріхи,
з зусиллям дятли розганяють сум.
Хитає хвіртку протяг ради втіхи –
виводить сад з докучливих задум.
Муркоче кіт в бабусі на колінах –
полює в сні на сонячне зайча;
минулим знімки діляться на стінах,
проклюнулось під квочкою курча.
Зраділа первісткові зозуляста курка –
клопочеться під припічком в коші.
Схопився кіт прожогом до пічурки,
у господині - радість на душі.
І сонце ген заворушилось в хмарах,
вернуло день з сумного забуття.
Хвостатий півень в чорних шароварах
закукурікав про нове життя.
14.03.2016
так і мене мимоволі своє "куку-ріку!" виспівати, чесне слово: на печаль всім мігреням - розігнали і мою іпохндрію, і хмари нинішні, що зранку снігом лякали. - стільки сонця може бути від слова!
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, рада, якщо настрій покращався від мого вірша