Ще один вірш в моєму перекладі:
Максимилиан ВОЛОШИН
* * *
Старинным золотом и желчью напитал
Вечерний свет холмы. Зардели красны, буры
Клоки косматых трав, как пряди рыжей шкуры.
В огне кустарники и воды как металл.
А груды валунов и глыбы голых скал
В размытых впадинах загадочны и хмуры,
В крылатых сумерках — намеки и фигуры...
Вот лапа тяжкая, вот челюсти оскал,
Вот холм сомнительный, подобный вздутым ребрам.
Чей согнутый хребет порос, как шерстью, чобром?
Кто этих мест жилец: чудовище? титан?
Здесь душно в тесноте... А там — простор, свобода,
Там дышит тяжело усталый Океан
И веет запахом гниющих трав и иода.
1907, Коктебель
* * *
Давнішнім золотом пройняв жовтавий лиск
В вечірній час горби. Червоні стали, бурі,
Кудлаті віхті трав – що ржаві пасма шкури.
В вогні чагарники й води сталевий блиск.
А купи валунів та брили голих скель
В западинах сирих і загадкові й хмурі.
В крилатих сутінках – і натяки, й фігури…
Ось лапа заважка, ось щелепи тунель.
Ось підозрілий горб на здуті ребра схожий.
Чий зігнутий хребет – під чебрецевим ложе.
Хто мешкає отут: чудовисько? Титан?
Тут душно в тісноті… Там – обшир і свобода,
Там, стомлений вкінець, ледь диха Океан
І віє запахом зіпрілих трав та йоду.
2016, Бахчисарай
Акварель М.Волошина
Іноді хочеться спробувати - є ж майстер класи, та руки не доходять. Щось вишию хрестиком і заспокоюсь. 
