Усупереч усім можливим " ні",
укотре твоїй владі віддаюся.
На цій неафішованій війні
я завжди обеззброєно здаюся.
І падаю в обійми ледь жива,
забувши про свої болючі шрами.
Не вірячи у міфи і дива,
будую для кохання в серці храми.
Не знаючи, хто стане поміж нас,
Чи буду почуватися в безпеці,
У цей чарівний надвечірній час
втекти не прагну з рук твоїх фортеці.
Солодкої неволі взнавши смак,
усе ж готуюсь до нового бою.
Усупереч усім можливим " так"
не буду я... не буду я рабою.
21.08.16.
ай гарно як і по-жіночому! Богданочко, велика магія слова вам підвладна, а ще - такі багатства душі в собі носите: ідеальною жінкою ви прийшли у цей світ, і так майстерно вмієте про це розказати йому.
читаю - як воду із свіжого джерела весняного п"ю.
Дуже гарно вдалося!!!
