Далеко за північ. А дощ
Так тихо шкребеться в шибки.
В думках загубилося щось...
Сухар моїх згадок крихкий
І поспіхом пам'ять збира
Всі крихти минулих років,
Годинник на мить завмира,
Немов би спочити хотів.
І стрілками знов шурхотить,
Безсонню шепоче:"Засни.
Ось глянь: дощ утік, сніг летить
Таким снігопадом рясним".
До примхи цієї ніяк
Безсоння не звикне моє
І сумнівів впертий черв'як
В душі безупинно снує.
Вже й ранок бреде крізь сніги,
Збирає ніч збіжжя в торби.
Засніжені сплять береги
В мережеві білім верби.
Засипав навколо все сніг,
Слідів ще немає ніде.
І спать черв'ячок уже ліг,
Світанку обличчя бліде,
Бо сонце не має ще сил
Пройти крізь заставу із хмар.
Світліша все більш небосхил
Й сховалися тіні примар.
Мастерски передана грусть со светлой надеждой впереди, через бессонницу, через переживания. И дождь переходящий в снег, за которым угадывается, что весна неизбежно придёт. Шикарно!
Радченко відповів на коментар Амелин, 14.01.2017 - 13:39