В золотій монеті пританцьовує жито
Під вітру радянський магнітофон,
Стоїть чепуриться, заграє то до вихора,
То сміється до мокрих калюжних вікон.
Тонуть ноги в зеленого килима м'якоті,
А плечі - в обіймах вітряних шарфів,
Хлюпочеться личко в медовому промені,
Ловить цілунок солодких парфумів вітрів.
І синь твоїх очей покриває вуаллю моря,
Сяйво посмішки зсунуло з трону Сонце.
По правді, це в тобі зародилося слово "краса".
Ти - Всесвіт. Ти сховище моїх емоцій.
