Жди мене і я вернусь,
віддано чекай.
Жди, коли не усміхнусь
й горя через край.
Жди, коли сніги метуть,
жди, коли жара.
Жди, коли життєвий путь
застеля мара.
Жди коли із далини
не прийде листів.
Жди, як туга полонить
і забракне слів.
Жди мене, я повернусь,
не бажай добра
всім, казав хто – не вернусь,
вже забуть пора.
Хай повірять мати й син,
що нема мене.
Зупиниться часу плин
і війна мине.
Друзі питимуть вино
на помин душі.
Жди і з ними заодно
пити не спіши.
Жди мене і я вернусь
всім смертям на зло.
Хто не жав мене, клянусь,
скаже – повезло.
Не втямки убогим їм,
як серед вогню
сподіванням ти своїм
надягла броню.
Як я вижив будем знать
тільки ми удвох –
помогли тобі чекать –
лиш Надія й Бог!
22.03.2017
* Спроба перекладу чи за мотивами твору Костянтина Симонова „Жди меня“.