Готельна історія
(або Чай від капітана)
Якось, в звичайному готелі для гостей,
що приїжджають у відрядження, чи в справах,
враз поселили зразу четверо людей,
в одну кімнату, так було колись в державах.
Троє знайомі, а четвертий просто так,
бо було вільне місце у кімнаті,
ті троє взяли пляшку на свій смак,
тож сіли випити, та ще й порозмовляти.
Спочатку, звісно, розмовляли про жінок,
такі собі звичайні побрехеньки,
як запросити жінку на танок,
як її звабити, про їхні витребеньки.
Потім звичайно про життя-буття,
про те, що маємо погану владу,
все, що не зробить, все не до пуття,
знову зібрали на якусь дурну нараду.
Тож теревені ці без краю і кінця,
і той четвертий враз до них промовив:
- Лягайте хлопці спати, й до слівця,
вже небезпечні всі ваші розмови.
Один із трьох, йому так чемно відповів:
- Не бійся друже! Ну хто чує цю розмову?
До того ж у країні москалів,
майже ніхто не розуміє нашу мову.
Отой четвертий йому стиха роз’яснив:
- Шановний, краще б ти мене послухав,
у дивній цій країні москалів,
готельні стіни мають довгі вуха.
Сказав і вийшов із кімнати в коридор,
до чергової – Ви пробачте, докучаю.
Маю до вас маленький розговор.
Будь ласка, принесіть чотири чаю.
Як зможете, хвилин так через п’ять,
я Вас віддячу, бо вже й ніч на дворі.
Вам дуже дякую, ми будемо чекать,
поруште ваші правила суворі.
З тим повернувся до кімнати й проказав:
- Дивіться хлопці, я вас пробачаю,
- і трохи голосніше вже, додав:
-Товариш капітан! Будь ласка чаю!
Хлопці у вуса посміхнулись, що й казати,
мабуть за домом чоловік скучає,
враз двері відчинились до кімнати,
на таці вносить чергова чотири чая.
Хлопці принишкли, чай той посьорбали,
і ошелешені враз полягали спати,
а вранці свої речі позбирали,
та й з тим поїхали додому і до хати.
А чергова, не знала що й казати,
тому четвертому: - З’їжджаєте? Так рано?
Ви ж жартівник такий, ще треба пошукати.
Ну й насмішили вчора капітана.