Це місто знайоме здалося сьогодні чужим.
Був ранок похмурий і небо сіріло дощами,
І я почувалася, мов переможений джин,
Що замкнений в пляшці і світла не бачить роками.
Так тісно мені серед каменів древніх споруд,
Бо мури високі і сонця у вікнах немає.
Я хочу, щоб далі, від фальші облесливих губ,
Мене завезли прохолодні і сонні трамваї.
Тікаю від себе, від суму, від згадок і дум,
Відлунює кроки дрібненькі сполохана тиша.
А місто байдуже, неначе всесильний чаклун,
Слідами моїми для когось пророцтва напише.
29.04.2017р. Львів
Наталочко, треба терміново рятувати ситуацію! Відкорковуєш пляшку джину, кличеш друзів (або вони самі доєднуються, вчувши джин ) розливаємо по келихах, додаємо тонік - і ВСЕ! Суму як не бувало!