Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
Гарний вiрш, Любове. Та, хай головна героiня дуже не засмучеться через тi снiжинки. Так же не бувае, щоб життя було iдеальним, i негативнi моменти теж присутнi. Та iх треба iгнорувати, не дуже звертати на них увагу.
Тiльки от у вас у 18 рядку словосполучення "келихи тюльпанiв" - якось тут не зовсiм правильно сформульовано. Про тюльпани зазвичай кажуть - або тюльпани "у чомусь" - "в келихах", а якщо келихи, то не "келихи чогось" "келихи тюльпанiв", а "келихи з чогось" - "з тюльпанiв". А можна ще сказати, що "тюльпани, як келихи", "тюльпани, мов келихи" - через дефiс написати цi слова - "келихи-тюльпани". Якось цей рядок краще звучатиме - "I в келихах тюльпани, як граалi", або "I келихи з тюльпанiв, як граалi", або "I келихи-тюльпани, як граалi".