Я хочу дощ... І плакати під ним...
Чомусь так важко в грудях...мабуть втома...
Ще видихають хати в небо дим,
Хоч від зими давно у них оскома.
Весна... весна? Невже я дожила?
Невже мороз сховався у барлозі?
Я вірила, я мріяла, змогла...
Ліси синіють в пролісків облозі.
А я дощу так прагну, як тебе...
Та тільки дощ на цілу вічність ближче.
Катую свою душу і себе...
А може, то не втома, а вітрище?
То він мені вдихнути не дає —
Збиває подих і тривожить душу,
І розвіває все життя моє...
А край дороги зацвітає груша...
А там і перший грім, і солов'ї,
І келихи тюльпанів, як граалі...
Ну що ж на груди тисне так мої?..
Напевно, то сніжинки нерозталі...
Так, а у пролiскiв лише верхня частина нагадуе дзвiночки, тому й таке порiвняння. А з тюльпанами - тут iсторiя набагато складнiша. Бо, якщо тюльпани схожi на келихи, то iх з келихами i порiвнюють. А келих - це ж не тiльки верхня частина - емнiсть, куди спиртнi напоi наливають. Нiжка цiеi посудини - це також невiд'емна деталь келиха, його складова частина. А тюльпани ж - не окремим якимсь елементом нагадують келих, а повнiстю мають з ним схожiсть - "келихи-тюльпани"(тобто - тюльпани, як келихи).
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А край дороги груша зацвіла,
І сонце дужче припікає з неба.
Десь тут, пригадую, крижиночка була...
Джин-тонік з льодом - саме те, що треба
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та і морозиво — не так вже і погано,
А особливо те, що в шоколаді...
І знову буде у житті все гарно,
І знову будуть мізки вже при владі
Дякую, Дантесе!