Сутінок ніжні обійми.
Дівчинка й хлопчик за руки
В вечір крізь сутінки йдуть.
Тайна якась поміж ними...
І засинають вже луки,
Соняхи пишно цвітуть.
Сонце сховалось за гору,
Тільки останній промінчик
В хмарці біленькій заснув.
В річку у воду прозору
З берега пада камінчик —
Він непомітно сковзнув.
Дівчинка й хлопчик всміхнулись —
Стрівся із поглядом погляд.
Пальці сплелися щільніш.
Раптом, без слів, пригорнулись,
Так би життя усе поряд —
Миті немає миліш.
Ніч украшає зірками
Небо липневе так рясно!
Й місяць поважно пливе.
"Ой обіцяла ж я мамі,
Що повернуся я вчасно...
Вже зачекалась мене".
Дівчинка й хлопчик повільно,
Ніби час можна спинити,
Берегом заспаним йдуть.
Ніч розлилася чорнильно,
Верби полощуть віти,
Річкою зорі пливуть...