Естафету літо осені передає:
Серпень доробляє метушливо справи,
Тихо-тихо річка поміж берегів пливе,
А під вікнами сумують дивні мальви.
Фарби літа непомітно стали іншими,
Ейфорія літніх фарб навкіл яскрава.
Тільки днів таких лишилось зовсім трішечки,
У тумани ранку вкутана заграва.
Лине журавлиний клин у синій вишині
І ліниво сонце розсипа проміння
Та все тихше щось шепочуть яблуні сумні,
Осінь тче тоненьке ніжне павутиння.
Он на агрусі маленький клаптик зачепивсь,
Сонце в нім лишило золоте світіння,
Епілогом літу захід золотом розливсь,
Ніби звична зміна ця передосіння.
І було, і буде в світі нашім так завжди —
Повниться душа знайомою печаллю.
Елегантне літо залишає скрізь сліди,
Розмальовує пейзажі пастораллю.
Естафету літо осені передає:
Дні короткі,ранні вечори і ночі.
А по небу знову журавлиний клин пливе...
Є у осені і літа свої зодчі.