Пізній вечір. Так повільно
По хмаринках, мов по сходинках,
Повний місяць в ніч чорнильну
Піднімавсь з своєї схованки.
Кольору багрянцю з золотом
Одягнув нову сорочку
І затишшя дивним спогадом
Обізвалося з куточку
У душі, де заховалося
Оповите смутком ніжності.
Мама світло усміхалася
Із світлини, ніби з вічності.
І згадалося, як мама
Нам розповідала всячину
Про життя,в якім немало
Було знайдено і втрачено.
Вечори ті рідні, затишні
В снах навіки залишилися,
Кольори їх ніжно-райдужні
Ні на краплю не змінилися.
Піднімавсь з своєї схованки
Повний місяць в ніч чорнильну.
Я в минуле, мов по сходинкам,
Йшла крізь спогади повільно.
Дуже гарно, образи цікаві. Ольго, якщо я правильно зрозумів, то сорочка "кольору багрянцЮ з золотом", чи не опечатка із відмінком? Або тоді "багрянець з золотом" треба брати у лапки
В академічному словнику української мови є пояснення:
РАЙДУЖНИЙ, рідше РАДУЖНИЙ, а, е.
1. Який має кольори райдуги; багатокольоровий.Який несе в собі приємні, щасливі сподівання і т. ін.; радісний.
Закінчення виправлю. Дякую.