вітер на річці; й приплив запізнився. –
що ж, ми за звичаєм переправляємося на той берег.
там завжди ті леді – вони виглядають,
а коли ми приходимо, осипають вітаннями,
квітами, обіймами, шовковими стрічками,
і пошепки шовковими словами;
вони нас ловлять
і прив'язують якірними ланцюгами. –
ми чемно сміємося, прощаємося
і завжди повертаємося вчасно:
ми повертаємося до королеви та краю,
де так довго конає день, –
так триває вже довгих п'ять років
відколи підписали продаж наших душ.
ми приносимо золото, і слонову кістку,
і діяманти, й перли, – і добрі новини завжди.
уряд нас хвалить, називає нас молодцями, –
і вже з подвоєним запалом крутить
свою улюблену громадську веремію
з королевою та краєм, де так довго конає день.
так, це щоразу однаково; це вже триває п'ять років
відколи ми, хлопці, на це підписалися.
так. ну, школи будуються,
заводи собі димлять –
наша здобич пішла вся на добре діло.
ми молодці, гарні хлопці.
так, ми добре навчилися дивитися смерті в вічі
для королеви й країни, де довго конає день.
ви, дівчата там, не лінуйтеся:
цілуйте нас двічі й тричі,
а ми вам ще подбаємо цих танців та пісень
за твором: queen and country, jethro tull
