Вариант перевода стихотворения Сергея Есенина "Не жалею, не зову, не плачу".
Не жалію, не кличу, не плачу ,
Все пройде, як з білих яблунь дим.
В'янення золотом охопленним,
Я не буду більше молодим.
Ти тепер не так вже будеш битися,
Серце збуджене холодом, як ніж,
І країна березового ситця
Вже не звабить бігти босоніж.
Дух бродячий! Ти все рідше, рідше
Розворушиш полум'ям вуста.
Загубилася і моя свіжість,
Та очей шаленство, повінь почуття.
Я тепер скупіше став в бажаннях.
О, життя, чи ти приснилося мені!
Мов весною із самого рання,
Проскакав я на рожевому коні.
Все, все у цьому світі тлінно.
Мідь по кленам розливається, не стерти.
Будь же ти вовік благословенно,
Що прийшло розквітнути і вмерти.
