Стежина листям вкрилась мимоволі,
На лозах тихо осінь достига,
За непорушним повелінням долі
По ній не ступить літечка нога.
Налились медом груші жовтобокі,
Поволі листя із дерев спада,
Щоночі в небі зорі ясноокі
В стумкі потоки падають Прута.
Скінчились сонця дикі круговерті,
Стопилась врода буйного зела,
Щоб не попасти у обійми смерті
Лелять птахи удалеч від села.
Зів'яли квіти десь на підвіконні -
Це символ неминучого клейма -
Це скоро вступить у права законні
Вельможна пані віхола-зима.
22 жовтня 2017р.
