Який великий світ приховують повіки,
Тому що, очі - це всього лиш океан.
Усі слова, лише, бурхливі ріки,
Коли душа, незрозуміла, як оман.
Нам варто зазирнути просто в очі,
Щоб втратити свідомість від зіниць.
І навіть просинаючись що ночі,
Ми не помітимо усіх дрібниць.
Є погляд що приховує сумління,
Коли не вистачає в слові чесноти.
Ми прагнемо знайти якесь спасіння,
Від божевільної людської тісноти.
Важливо те, що дзеркало відображає,
Бо тільки там, прихована уся біда.
Красиве тіло, багатьох вражає,
Але чи совість, усьому відповіда?
Дуже приємно що оцінили!) Скажу одне, що писати буду. Але на якій мові, не знаю. Мені подобається як українська так і російська, це залежить від настрою.. Дякую!)
