Усе, що набули, покинем тут.
Там доведеться все почати знову.
Чи знадобиться там принаймні слово,
Щоб обживати непізнанний кут.
Глухого існування марний труд
Ріс полиново, стиснув валуново.
А там, напевно, висновок готовий
Придавить дужче хмарою покут.
Тому туди матусі йдуть раніше,
Щоб научити так малих своїх,
Щоб там на них поглянули добріше.
Ми неземну придбаєм там удачу,
Набудем інші погляд, очі, сміх.
Себе забудем, а душа заплаче.
Рыгор Барадулін
Палыновыя санеты: Санет 26
А тут набытае пакінем тут.
Там давядзецца ўсё пачаць нанова.
А ці спатрэбіцца там нават слова,
Каб абжываць незразумелы кут.
Глухога бытавання марны хлуд
Рос палынова, сціснуў валунова.
А там, відаць, няўлоўная выснова
Цяжэй гнясціме воблакам пакут.
Таму туды раней за нас матулі
Ідуць, каб зноў вучыць сваіх малых,
Каб там на іх нядобра не зірнулі.
Мы там прыдбаем звычкі незямныя,
Набудзем іншы зрок ды іншы слых,
Сябе забудзем, а душа заные.
