* * *
Коли повернуся з краю туманів,
З краю багать і кольорових снів,
Я принесу Вам грізний гнів вулканів
І білозубі посмішки снігів.
І знов відкриються присохлі рани,
І знов рука тремтітиме в руці,
І будуть очі – сірі, як тумани,
І тінь тривоги в Вашому лиці.
І як завжди твердитиму щось знову,
І буду знов нахмурений і злий.
Та ні одному сказаному слову
Ви не повірите, звичайно, як завжди.
І знов наш час мине нестерпно скоро,
І нам забракне днів і вечорів.
Ви скажете: “У всьому винні гори...”,
Нахмуривши підківки чорних брів.
Хіба ж Ви бачили, як грають перекати
На лютих звивинах ріки ?
Хіба ж Ви чули, як ревуть сохаті,
Коли у герці сходяться бики?
Хіба ж Ви знаєте, як пахне тундра літом,
Як дим багать нагонить хмари мрій,
Як поночі виводить соло вітер
На саксофоні втрачених надій ?
Я знов втечу колись, напевно, рано
В звабливу синь далеких берегів,
Де все так просто – гнів вулканів
І білозубі посмішки снігів...
* * *
Есть стихи, которые могут читать носители любого языка. Чувства живут по своим законам и иногда обманывают звуки и символы.
Удивительного звучания и чистоты слова, образы, интонация...
Терновий відповів на коментар inki, 29.10.2022 - 17:44
Доброго Вам ранку та чудового дня. 
гарно передані
