Трусить, коле та ріже цей біль,
Затискає легкі й глибокі рани,
Обплітає туманом, мов хміль,
І кришує чи спотворює плани.
Біль, який може душу пропекти
Або відтворювати тут чи там руїни,
Від якого так хочеться втекти.
Він в силі тихо вразить, нібито пір'їни.
Безтямний, незнаний, нахабний та жахливий біль,
Який комусь у чомусь навіть допоможе,
Такий смертельний і в той же час життєвий, ніби сіль.
Його лиш неймовірне щастя переможе.
Біль, який так хочеться забути,
Спалити, рознести, втопити, знищити чи стерти,
Щоб інакшим/інакшою бути,
Аби моменти радісні із пам'яті не стерти.
Такий безбарвний і водночас феєричний біль,
Який дірявить, зносить дах,
Безжально й гостро жужить у серці, ніби джміль,
Лютує, блудить по п'ятах.
05.04.2017