Холодне око миршавого кратеру не роздивишся на Морі Спокою,
За умови, якщо під руками немає астрономічного телескопу,
Не знайдеш очей Аргоса в нічному небі обнятого логосом,
Він дивиться з хвоста павиного і її розмовляє голосом.
Маслини Мікен пригадує, непричетний погляд оливковий,
Що стояв смирним стражником, жертвою - тисячоокий, байдужий, ликовий,
Що торкнувся рукою німфи, в шкуру білу убрану повір’ями,
Що прокляття кривавого погляду, роздивляється в ніч між сузір’ями.
Вдивляйся скільки завгодно в заплямлену лінзу пенсне, не роздивишся,
Погляд блукає в сузір’ї Тільця, він не спить, не засне, сну противиться,
І вона ненадовго являється, щоб її перед сном зміг побачити,
І під музику флейти, стривожений, до світанку Гермесом страчений.
З головою на грудях, відсвічений, нерухомо лежить на клінії,
І креслить на чорному небі з пам’яті, образ корови в лініях.
