La steaua
La steaua care-a răsărit
E-o cale-atît de lungă,
Că mii de ani i-au trebuit
Luminii să ne-ajungă.
Poate de mult s-a stins în drum
În depărtări albastre,
Iar raza ei abia acum
Luci vederii noastre.
Icoana stelei ce-a murit
Încet pe cer se suie;
Era pe cînd nu s-a zărit,
Azi o vedem și nu e.
Tot astfel cînd al nostru dor
Pieri în noapte-adîncă,
Lumina stinsului amor
Ne urmărește încă.
ДО ЗІРКИ
Зайнялась зірка у імлі,
Та шлях був надто довгим,
Тисячоліття до землі
Ллялось проміння добре.
За сотні, тисячі віків
В голубіні згоріла,
Лише сьогодні – диво з див –
Її почуєм силу.
Хоч зірка вмерла між сестер,
Так, мабуть, зіркам треба, -
Була колись, нема тепер,
А сяйво ллється з неба.
Отак кохання, що в серцях
Колись здавалось раєм,
Бентежить душу до кінця
Своїм незгаслим сяйвом.