Сиджу у підвалі, гадаючи ревно.
Чому ображають мене всі даремно?
Чому, любе панство, мені не щастить?
А серце сльозою невтішно бринить.
Постійно блукаю у пошуках їжі,
Доводиться пити з брудної калюжі.
Чомусь проганяють мене звідусіль
І байдуже всім, що мете заметіль.
Ніколи не мав я своєї хатини,
А тут на додачу ще збила машина.
Поранена й зламана лапка болить,
А тіло моє в лихоманці тремтить.
Вирує, вогнями осяяне, місто,
Та тільки для мене немає тут місця.
Покірно змирився, до прикрощів звик.
– А може й до мене примчить чарівник?
Адже ж я охайний і лагідний котик!
І шубка пухнаста, м'якенька на дотик.
А звати мене, як у казці, Василь!
Мені так пасує солом'яний бриль.
А поки нудьгую в підвалі й гадаю.
Чому люта доля мене ображає?
Чому, любе панство, мені не щастить?
А серце сльозою невтішно бринить.
24. 12. 2019 Л. Маковей (Л. Сахмак)
ФОТО КОТИКА РЕАЛЬНЕ! ХТО ХОЧЕ ЗАБРАТИ, ТЕЛЕФОНУЙТЕ ЗА НОМЕРОМ: 0507679733, ОКСАНА
ВАСЯ ВЖЕ ЗНАЙШОВ СОБІ ГОСПОДАРІВ!
Дякую Вам, пані Ніно, що прочитали! Так, сумна доля в багатьох тваринок. Скільки їх нещасних. Крім своїх п'ятьох собачок, годую ще четверо безпритульних. І все це впливає на мій психічний стан. Тому намагаюсь допомогти волонтерам в прилаштуванні цих нещасних.
Сумна історія. Так з людьми буває іноді. Але котики взагалі не вині.
У мене 2 кицюлькі, трохи важко, це обов'язки великі.(про одну з них віршик написала "Любов та ненависть")
Дуже надіюсь, що хтось змилується над Ваською
