04.02.2020
Смолою заливали дах,
і стеля укривалась чорним.
Пружним мороком
встилались перехрестя,
пахло літом, бітумом,
дорогами.
Покорою.
Cмола стікала стінами,
і раз по раз лишала білі
краплі цегли.
Вони світилися і
ніби говорили, що надія —
це глибока помилка,
що за смолою вже нічого
окрім мороку.
Озброївшись ножем і шпателем
я заходився відчищати
стіни, стелю, дах.
Смола не піддавалася,
і ніби насміхалась,
що ці спроби —
то глибока помилка,
хвилини — скелі,
я — ослаблий птах.
Най буде так.
Смолою заливали дах,
а я погодився, що
годі вже боротися,
коли і в мороку є користі
А зранку все відтане,
забіліє знов.
Словом, сон — це
передвістя сонця.
На квадратних метрах
загортаюся у сон цей.
Тож і ти заховайся за сни,
моя люба.
Засни.
