І доки я належу до породи,
Що сенс шукає в русі та ході,
Зі мною будь завжди в моїх незгодах –
У яві, в снах, на суші та воді!
Полинна гіркість і троянди врода
Тобі й мені призначені в наділ,
Щоб втрати біль і радість, що приходить,
Порівно мали в щасті та в біді.
Ти, може, тільки мить мені вділила,
Та мить оця дорівнює рокам,
І миті блиск ясніший, ніж світила;
Тому я світлу пам’ять не віддам
У кігті забуття. Її незгасна сила
Порівно до кінця хай сяє нам!
Алecь Звoнaк
Дзіва: Санет 5
Пакуль належу я да той пароды,
Што сэнс шукае ў руху і хадзе,
Са мною будзь усюды і за ўсёды –
У яве, ў снах, на сушы і вадзе!
Бо палыну гаркота й ружы водар
Табе і мне аддадзены ў надзел,
Каб страты боль і радасці знаходак
Дзялілі роўна ў шчасці і ў бядзе.
Ты, можа, момант толькі падарыла,
Але вага яго – раўня гадам,
А бляск яго – ярчэй любых свяцілаў;
Таму я памяць светлую не дам
У кіпці забыцця. З нязгаснай сілай
Хай да канца пароўну свеціць нам!