Вітаю тебе найповніша тиха річка країни.
Дунай! Ти пам*ятаєш мужніх предків славні походи:
Чумацькі, бурлацькі і давні козацькі. Час не згоди.
Ці муки й болі, солдатські могили, війни родини.
Колись про тебе складали поети пісні невгасні,
Які і сьогодні лунають. Через століття пройшли.
Вони до неба сягають. Чуйні слова та вродливі.
У них єдність кровна звучить. Сльози нестримні тут вчасні.
Нікому не випити твої повені наш Дунаю.
Пливеш пробиваючи гори. Не даєшся ти горю.
Несеш безсонні, блакитні води до Чорного моря.
...Струмить прорізаючи долини лиш течія одна.
У хвилях правдиво інколи сивина прблисне,
А рум*янцю іскорка жива - купається в повазі,
Де колір воронованої криці - щирість вікова.
Іскрин життя не змиє, не розтисне Дунай тужливий.
Гарно! 
