Ще один переклад вірша Сеяре Кокче з книги "Сучасна кримськотатарська поезія"
***
Плаче серце, наче чайка серед хвиль,
що страждала, та надіялась на штиль.
На глибоку давню рану попада
замість ліків пересолена вода.
Щоб туманом крила сплутати густим,
сунуть хмар нахабні полчища на Крим.
В чому знов Вітчизни нашої вина,
що прийшла неоголошена війна?
Скільки ж треба, щоб минуло ще віків
для повернення у край своїх батьків?
Мій народ долає шлях, як пілігрим,
плаче в скруті милий острів разом з ним.
Скільки років ми чекали! Досить! Все!
Вже Весна на крилах волю нам несе.
Ще й старі побачать радість навкруги –
ми не зникнемо, не мрійте, вороги!
Плаче серце, наче чайка серед хвиль,
що страждала, та надіялась на штиль.
На глибоку давню рану попада
замість ліків пересолена вода.
(переклад з кримськотатарської мови)
Дуже зворушливо Галинко!!! Біль відчувається в душі і переживання! 
