По асфальту, випраному зливою,
Лопотіти гумою коліс!
Тане липень бджілкою дражливою,
Серпня проступає вже ескіз.
Виднокрай, залитий теплим хересом,
Проводжає сонце на нічліг.
Пахне вечір мальвами і вересом,
Я ж лечу – немов не чую ніг!
Плавно так дистанцію скорочую,
Бризки розбиваю на льоту.
Вітерець біжить прудкою гончою –
Норовить схопити за п’яту.
Й на душі так лоскітно, піднесено,
Ніби за плечима – пара крил!
Плавляться калюжі під колесами,
Миготять будинки і двори.
Пахне звідкись випічкою й кавою,
День, як цукор, топиться на дні.
Заплітаю стрічкою яскравою
Промінь сонця в локони лляні.
Ну, а він так міниться й полискує,
Аж рябіє барвами в очах!..
Тане липень в роті барбарискою –
Ах!
Світлина з інтернету.
Дуже легко та приємно читати такі теплі, ніжні вірші.Написані простою. звичайною українською мовою без якихось там викрутасів. Завжди із задоволенням та приємністю читаю Ваші твори. Бажаю Вам нових творчих здобутків і якнайбільше вдячних читачів.
Від хересу в дощах повітря таке п'яне,
Все склалося чудово в мелодійній тиші...
Та задяки поезії цей липень не розтане,
Залишиться назавжди у яскравім вірші!