коли промовляється ваше ім'я, ваша душа прокидається.
можливо, й є обмеження на силу магічного закляття –
ви ніколи цього не забудете, ви не в силі цим легковажити,
ви не дозволите нікому ставити це під сумнів.
тепер вам треба знайти гучномовця, і хтось неодмінно помре.
ім'я – твоє серце, твоє особисте "я".
скільки ти маєш імен? тисячу? так, я бачу.
твої тіньові особи стоять незворушною чергою
перед смертю, так помираючи, і помруть всі одночасно.
тим, що ти знаєш, не можна ні з ким ділитися.
не можна його продавати чи обмінювати на хліб.
таємниці, що ви зберігаєте, стануть для вас отрутою,
якщо ви їх зберігаєте недбало, без фанатизму.
знайте: всі крадуть ваш час. всієї брехні не скажеш,
у вас в голові лементує три тисячі голосів. –
досить було й одного, щоб збудити це мертве місто.
всі вони прагнуть звільнення, всі вимагають розваг.
коли ти побачиш диявола, чи підеш з ним танцювати?
справедливости не існує, тримай язика за зубами,
якби ти була дияволом, ти мене зрозуміла б.
якби ти була дияволом! я зміг би обчислити вічність,
порахувати зірки й перевернути світ,
але ти – моя зірка. маленька, мене влаштовує,
що ти витрачаєш мій час і марнуєш мою любов.
твої імена – ти міряєш їх, мов сукні;
ти змінюєш їх, мов білизну. ти ніколи не будеш тим,
що означає ім'я; я вважаю, що це – нормально,
коли відлітає кохання, мов до вирію дикі гуси.
тим, що кажу, не можна ні з ким ділитися,
не можна його й продавати. твій непослух краде твій час.
коли ти сам, ти дивишся, і справді можеш осліпнути
в цій нелегальній психушці для сліпо-глухо-німих.
ти не бажаєш замислитися, що сталося з нашим часом,
тебе навіть нудить бажанням повернути його назад.
гратися іменами – більш немає чого робити.
ти ніколи не здогадаєшся шукати мене ще й тут.
мушу тобі признатися: ти ніколи не знатимеш правди,
позаяк я не знаю й сам: знати правду – це знати тебе.
все, що ти маєш, належить тобі: і добре, й погане.
ти не зможеш побачити, куди це тебе доведе.
я підозрюю, все майбутнє, мов кавун, покотилося к бісу,
а минуле – то як цукерка для дітей, що втекли від вовка.
я читаю цікаву книжку, що стоїть на твоїй полиці.
не питай, як я це роблю. в ній написано, що слова –
то слова, й більш нічого. не бійся:
я люблю всі твої імена, я щодня стираю з них порох
wake the dead, motörhead
ID:
889082
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.09.2020 20:54:30
© дата внесення змiн: 18.09.2020 20:54:30
автор: Alisson
Вкажіть причину вашої скарги
|
