|
СЛОВО ВІД АВТОРА
Це вже четверта збірка громадянської поезії. Вона
є фактично поетичною хронологією життя і боротьби
України з листопада 2017 року по вересень 2020 року.
Після видання збірки СПОЛОХ, яка вийшла напередод-
ні Майдану і була провісником цих подій, побачила світ
збірка ГОРНИЛО, яка охопила період подій на Майдані
та найкривавішого періоду війни з Московією 2014–
15 років, та ГЕРЦЬ, куди включені вірші, написані як
відгук на воєнне лихоліття 2015–17 років. Друзі кажуть,
що чотири збірки громадянської поезії, які є хроноло-
гією подій і охоплюють період з 2010 року по сьогод-
нішній день, – це явище, яке заслуговує на увагу. Мож-
ливо. Їх написання і видання виснажує та спустошує
як душевно, так і фізично, адже переживання та емоції
випалюють тебе до тла.
Сьогодні вже йде сьомий рік кривавої війни з Мо-
сковією, і це довше, чим тривала Друга світова війна.
Україна, втративши значну частину території, населен-
ня та економічного потенціалу, перебуваючи на межі
дефолту та будучи фактично роззброєною, зуміла ви-
стояти і зірвати плани Московії по створенню Новоросії,
заплативши життям тисяч солдатів і добровольців.
І цей героїзм та жертовність народу не могли не
знайти відгуку в душі і не вилитись у віршовані рядки,
як і інші події з життя країни. Тож поетична збірка охо-
плює вказаний вище час, тобто період правління п’я-
того Президента і початок правління шостого, що дає
змогу не тільки порівняти їх роль в керівництві держа-
вою, але і по іншому поглянути на минулі події та на
зроблене. Історикам ще належить дати оцінку та роз-
класти по полицях історію війни з Московією та роль і
діяльність політичних лідерів країни в цей період. І, на
мою думку, діяльність п’ятого Президента буде заслу-
говувати найвищої оцінки, хоч в багатьох своїх віршах
я піддавав його гострій критиці. Адже питань до його
діяльності було чимало. Були в нього помилкові кадрові
рішення, а були і не зрозумілі, як в плані з Саакашвілі.
Здавалося, що затягуються реформи, відсутня бороть-
ба з корупцією і з представниками п’ятої колони, надто
повільно ведеться слідство по розстрілах на Майдані…
Але ми не хотіли розуміти, що іде війна і щоденно є
вбиті та поранені, що проти країни ведеться ще й еко-
номічна війна, а політичні, законодавчі та організаційні
процеси, як і процесуальні та слідчі дії мають певний
термін підготовки та проведення. Але ми теж мали пра-
во вимагати рухатися швидше.
Не зумівши перемогти Україну економічним шляхом
та військовою агресією зовні, ворог змінив тактику, щоб
розвалити нас зсередини. Для цього він задіяв дуже
страшну зброю в сучасних умовах і з сучасними техно-
логіями – пропаганду. Ця пропаганда була скоордино-
вана з діяльністю внутрішніх ворогів. І це спрацювало.
На жаль, люди звикли вірити всьому, що показує те-
лебачення чи поширюється в інтернеті. І якщо йде підбір
тенденційних чи відверто брехливих матеріалів впро-
довж багатьох передач, люди починають сприймати їх за
достовірну інформацію, і переконати їх в протилежному
неможливо. Саме так була побудована президентська
передвиборна кампанія, коли і зовнішні інформаційні
джерела, і найпопулярніші внутрішні, найрізноманітніші
політичні сили боролися лише проти чинного президен-
та, не гребуючи найбруднішими технологіями та безпре-
цедентною брехнею і фальсифікаціями. Не дивно, що
проти нього об’єдналися промосковські сили. Але те, що
з ними заодно опинилися і наші націонал-патріоти, це
вже є свідченням деградації їхнього рівня.
При всіх недоліках і помилках п’ятого президента,
якщо їх покласти на терези, а на іншу шальку – зірвані
плани Московії по розчленуванню та знищенню дер-
жави, уникнення дефолту, відновлення промислового
та економічного потенціалу, створення майже з нуля
збройних сил, безвіз та надання Україні Томосу, ство-
рення міжнародної коаліції на нашу підтримку та за-
провадження санкцій проти Московії, то відповідь оче-
видна. Це є свідченням відсутності історичної пам’яті в
більшості населення, адже прожиті події забуваються
або з подачі інформаційних джерел, а більшість з них
опинилася в руках промосковських сил, сприймаються
викривлено. І це в умовах жорстокої внутрішньопартій-
ної боротьби всередині країни і відкритої агресії зовні.
Ми не бачимо і тому часто не розуміємо цієї боротьби
і якою ціною досягаються компроміси. Та це і є демо-
кратія. А в умовах, коли немає єдності в суспільстві,
вона не завжди діє на користь державних інтересів.
Шкода, але ми не пішли шляхом країн Прибалтики,
які прийняли на законодавчому рівні закон про те, що
вони були окуповані. Тож тепер вимушені здійснювати
заходи по деокупації. На підставі цього закону вони ви-
давали паспорти тільки корінному населенню і тим, хто
склав іспит з мови та історії, всі інші отримали паспорти
не громадян, і таким чином їх позбавили права обирати
і бути обраними в органи державного управління, чим
відсікли вплив п’ятої колони. І тому коли Московія ре-
петує в Раді Європи про утиски «рускоговорящіх», у них
є залізний аргумент – прийнятий ними Закон, і до них
немає претензій про порушення демократичних прин-
ципів. У нас же все навпаки! Паспорти видали всім!
Тому Україна вимушена терпіти та й ще фінансувати
промосковські партії, зважати на хай по утисках «руско-
говорящіх» та їхніх інформаційних джерел. А про шко-
ду і небезпеку від діяльності цих представників п’ятої
колони в державних органах і говорити не доводить-
ся. Тож політика – це і справді мистецтво можливого, а
брехня сприймається завжди краще, чим гірка правда.
Усвідомлюючи всі ці процеси, я неочікувано для ба-
гатьох під час виборної кампанії почав підтримувати
чинного президента. І це тоді, коли всі звинувачува-
ли його в нечуваному збагаченні, мародерстві і в усіх
смертних гріхах. Чого я тільки не наслухався і не на-
читався про себе в інтернеті! Що я порохобот, що про-
дався, що мене купили… А я не міг збагнути іншого,
як в умовах війни і такої безпрецедентної, брудної про-
паганди люди забули недавно пережиту історію свого
життя, повірили брехні і що блазень може бути прези-
дентом. Це все ви знайдете в цій збірці. Це може не ви-
сокохудожні речі, але це щирий відгук душі на трагедію
зомбованих людей і трагедію країни. Адже голосування
«по приколу», «какая разніца», «гірше не буде», «аби
не Порошенко» є свідченням бездумної байдужості і
безвідповідальності до власної долі, дітей, держави.
Саме тому держава сьогодні опинилася в руках лю-
дей, які ніколи не вболівали і не боролися за Україну, а
лише заробляли і паразитували в ній. Боляче, але ми
власноруч віддали кермо держави в руки манкуртам і
неукам. І це результат нашої байдужості та пофігізму
та повторення історичної трагедії народу сторічної дав-
ності, що потім призвело до жахіть Голодомору і мільй-
онних жертв.
І щоб змінити цю ганебну ситуацію, нам потрібно
об’єднуватись і висунути на виборах в президенти єди-
ного кандидата від всіх національно-демократичних
сил. Хто ним стане, казати не буду, хоч на сьогодні це
очевидно. Але це на сьогодні, тому що вороги Украї-
ни здатні на будь-який злочин. Московія показала,
що її ніщо не може зупинити ні в самій Московії, ні на
території інших країн. Без цього об’єднання Україна
програє. Зовнішні і внутрішні ворожі пропагандисти та
політтехнологи, в разі роздрібнення національних сил,
виведуть в другий тур таких кандидатів, що будь-який
вибір буде програшним.
Ми навіть не можемо уявити, які сили і засоби
задіяні Московією для нашого знищення, адже існу-
вання України з її історією позбавляє імперців майбут-
нього, бо руйнує всі міфи, всі підвалини їх існування,
які вони віками вибудовували на нашому фундаменті
і нашими кістками. Нам треба зрозуміти і закарбувати
в генетичній пам’яті, що Московія була і завжди буде
нашим онтомологічним ворогом, адже в її політичній
доктрині Україна не існує і існувати не може. Отже з
цим ворогом не можна домовитись ні в який спосіб і ні
на яких умовах, а будь-які тимчасові угоди і загравання
будуть обманом та закінчаться плачевно.
Так! Це наша сусідка, і ми приречені на це сусід-
ство. Але з формацією, в якій існує різновид фашизму
– рашизм, не може бути нічого спільного. Тобто жодних
зв’язків чи контактів, ніякого сполучення і торгівлі. В
ідеалі це мала би бути стіна, стіна на кордоні і в голо-
вах людей. І чим швидше ми це зрозуміємо та втілимо в
життя, тим швидше зможемо убезпечити себе і Україну.
Та треба бути готовим і до розвалу цієї формації,
щоб повернути собі те, що нам належить по праву, і
убезпечити себе від того, щоб нас не завалило уламка-
ми. Що це станеться, я переконаний! Потрібно тільки,
щоб в цей час ми мали справжню проукраїнську владу,
яка б діяла рішуче і тільки в національних інтересах.
Викладений на фейсбуці останній вірш з цієї збір-
ки за дві доби зібрав понад три тисячі лайків, і його
поширили понад чотири тисячі читачів, що дає надію
на прозріння і бажання виправити ту ситуацію, яку ми
по своїй дурості зробили. Мені навіть не потрібно від-
повідати на окремі негативні відгуки, цих рецензентів
ганьблять самі читачі. Це є яскравим свідченням того,
що громадянська поезія потрібна. Вона гуртує, окриляє
і надихає. Тому я вже знаю, що буду писати і далі. Бо
те, що щемить в грудях, витискає сльозу, знаходить від-
гук в душі і проситься віршем, не залишить байдужим
інших та обов’язково знайде відгук в їхніх душах.
Ще хочу видати четверту збірочку для дітей, адже
Україна починається з малечі, і це наше майбутнє. Але
все впирається в обмеженість ресурсів. Та ще більшою
проблемою є неможливість попасти у виробничі плани
великих видавництв. Хоч і кажуть, що хто стукає – тому
відкривають, але я достукатися не можу. То ж одна
надія на інтернет. І по лічильнику на моїй сторінці в
«Клубі поезії» я бачу, що вірші затребувані і їх читають,
там десятки тисяч прочитань. Та і фейсбук радує тися-
чами поширень, хоч тут я викладаю переважно грома-
дянську поезію. Задумів багато, і треба поспішати…
В цій передмові неможливо торкнутися всіх питань,
які турбують та болять. А болить у більшості з нас Доля
України. Бо це наше майбутнє, дітей та онуків. І яким
воно буде, залежить від кожного, нашої мудрості, рі-
шучості, небайдужості та непримиримості. Нам треба
зрозуміти, що розвиток держави можливий лише ево-
люційним шляхом, і це довгий і складний шлях. Але
щоб змінити державу, маємо змінитись і ми. Боротьба
за Україну триває. Вічна пам'ять тим мільйонам, які від-
дали життя за нашу незалежність, будьмо гідними їх
пам’яті, і Слава Україні! Героям Слава!
Мирослав Вересюк
м. Вінниця
30.08.2020 р.
«Рейвах». Поезії / Мирослав Вересюк – Вінниця:
ПрАТ «Вінницька обласна друкарня», 2020. – 128 с.
IBSN 978-966-621-687-1
Слово «рейвах» походить з ідишу – староєврейської
мови. Буквально перекладається як «безлад». Водно-
час може означати ризиковану, але прибуткову справу.
В українській мові має синоніми: безладдя, нелад, гар-
мидер, бедлам, хаос, шарварок, галас, репет, метушня,
сум’яття, веремія, розруха.
Саме це відбувалося в головах українців під час пре-
зидентських виборів в 2019 році, та саме в такому стані
опинилася Україна в результаті їх вибору. І цей рейвах
нам належить подолати. Поезії з цієї збірки, різкі та емо-
ційні, відображають весь трагізм ситуації і водночас ге-
роїзм тих, хто боронить і бореться за українську Україну.
А для тих, хто сприяв такому вибору, це і справді ста-
ло неймовірно прибутковою справою. Чи буде вона ризи-
кованою – побачимо.
УДК 821.161.2’06–1
© Вересюк М. П., 2020
IBSN 978-966-621-687-1 © Вінницька обласна друкарня, 2020
ID:
894989
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Оповідний
ВИД ТВОРУ: Послання
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.11.2020 21:33:51
© дата внесення змiн: 15.11.2020 21:03:21
автор: Мирослав Вересюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
