Ти знаєш, так дивно. Тебе наче й не було.
Загадкове минуле...
Сьогодні прийшло.
Це все, що я маю. Я сюди йшов. Тепер живу, місяць летить,
світить вночі.
Твої очі, де вони. Розбіглись глядачі. Вистави нашої силачі.
Слабкі їхні м'язи, не візьмуть медаль. Ти була яскрава, а я
тільки сталь. У ній немає життя, не зацвіте душа.
Тому, моя мила, прощай, сказав тоді я тобі не зі зла.
Але час прийшов, вітер притих.
Життя зацвіло, у мене новий триптих.
Хіба ж я не встиг.
Є тільки тепер, тому вже живу.
Бо ще не помер, прокидаюсь зі сну.
Маю нову
Весну
