Нагадали мені один випадок. Колись, в часи переходу із купонів на гривні, сиджу в автобусі зі своєю родичкою, яка скаржиться на життя. Розказує: " Так бідую, так бідую. Оце пройшлась по продуктовим магазинам і там десь дешевої ковбаски купила, а там десь замінник масла взяла, а там ще щось на розпродажі взяла, бо ж така скрута". Я все те мовчки слухала, а коли вона мене запитала, що як я живу, то я випалила із себе: " А я не бідую. В мене нема за що бідувати."
Я не маю грошей, щоб хоча б щось купити. Виживаю і перебиваюсь тим, що маю. ( я сільський житель.. хоча на роботу ходила справно, та зарплати нам не платили в той час) .. Ось так Ви у вірші, що період бідування закінчився.. Ви праві..
Якщо ЗЕля не виконає вимоги МВФ, то нам гаплик..