У той день організатор концертного заходу відчував особливе піднесення. Непомітна, натепер — прозора, вечірня погода. Літо, як-не-як. Юрба, поодинокі пари, одинокі. Запрошені. Він йшов у справах. Долинав голос, звук інструментальної музики. Та ба більше долинав якийсь унутрішній мотив. Чіткий, сильний, оманливий. Містечко засинало. Ми вечеряли, бесідували. Концертної програми чутньо не було. І завтра наближалось звичним темпом. Нічого особливого. Тільки зблисло щось. Щось, що потім виявиться "на лезі". Нічого особистого. Нічого особливого. Дякувати організаторові.
