Павло був бізнесменом здібним –
Ходив у Крим по сіль чумак,
Заможним став! Та хто був бідним
Любив його, бо ж був вожак!
Харконенки ж, як той арахіс
Насмажили, бульк-стриб в Арракіс.
Їм Крим як свій та треба ж сіль!
«Хай фрімен ти, хай з апатридів,
Ти нас не бійся... Як з Атрідів –
Дістанем, шельмо, звідусіль!».
Швидкий Володя на могили!
Атрідів син запряг волів,
Наук зелених щоб довчили,
До єзуїтів шлях повів…
23 жовтня 2021 р.
Який дурень піде Чумацьким Шляхом не навантаживши вщерть своїх волів сіллю? Ні, з часів придушення останнього козацького повстання без солі не ризикують вести бізнес і найзлиденніші чумаки.
От і Павлів старий, який вчасно скорився імперським маніфестам і завдяки цьому все ж зберіг частину давніх Атрідських привілеїв, зрадницькі перепрофілювався в чумаки, яких ще донедавна за людей не рахував. Отакої! На диво він навіть зміг пролізти до Знатного Чумацького Товариства! Ще й сина до того реєстру якось запхав, шельму…
Поважному Володимиру з Харконенків така Атрідська дипломатія на хвіст звісно не упала. Ретроградні воли чумаків усе ще чинили перешкоди новому, а головне недешевому повітряному виду пересування, патент щодо якого він невдало й протягом довгих років намагався просунути через шестерні Азовської імперської канцелярії, але як виявляється робив це без необхідної для того поваги. Ну а як ти тим шестерням поясниш, що замість кожної старої знищеної Січі кляті фрімени зводять нову, але ще більш отруйну й на грець його знає як зрозуміти якому новому місці?! От і видихаються сини Харконенків, відбиваючи злодійські набіги харцизьких гайдамак. Та ми на те ще подивимось, може так статися, що й Військо Дюнське зможе тому згодом зарадити.
До того ж реально вибухонебезпечною олією розлилися Дикою Дюною недобрі чутки щодо можливого зв’язку молодого Павла з могутнім утаємниченим орденом єзуїтів на чолі не з ким-небудь, а самим магістром Зеленським! Тим самим, зелені чародійства якого буцімто ще за ясновельможного Мазепи Дніпро каламутили й дюнським чайкам лиха наробили.
Що ж, саме таким застає нас дивовижне XIII (чи XVII?) століття, із якого й бере свій початок наша (а може й не зовсім наша, а може й не початок) Атрідеїда! Ні, здається правильніше буде Атрідіада…
За словами Браяна Герберта, сина й біографа американського письменника, автора фантастичного всесвіту Дюни Френка Герберта (перший роман «Дюна» вийшов 1965 року), прообразом Атрідів слугував героїчний, але нещасливий еллінський міфологічний дім Атрея (елліни, Еллада – історична і єдина сучасна самоназва народу й держави, які світ у часи інтернету через давню римську помилку завзято продовжує називати греками й Грецією).
Так само близьку до еллінської основу мала й «Енеїда» Івана Котляревського (перша сира половина якої вийшла друком без його відома (передчасно) 1798 року, повна ж версія була надрукована лише 1842 року, на четвертому році по смерті автора, сам Котляревський за життя також здійснив ряд публікацій окремих її частин). Але несподівано еллінсько-троянська війна, на тлі якої розвивалися події однойменного твору римського поета Верґілія (I століття до н. е.), в адаптованому перекладі Котляревського українською заграла незвичним вишуканим козацьким колоритом. І тепер уже через нашарування віків із появи на світ цієї перченої сміливинки полтавського літератора античний Еней, який свого часу став свідком трагічної поразки троянської Батьківщини від Еллади, видається зовсім природньо приреченим поставати в уяві читачів виключно в якості запеклого, і в не те щоб незнайомих нам боях, козацького отамана.
Еней був парубок моторний
І хлопець хоть куди козак,
Удавсь на всеє зле проворний,
Завзятіший од всіх бурлак.
Но греки, як спаливши Трою,
Зробили з неї скирту гною,
Він, взявши торбу, тягу дав;
Забравши деяких троянців,
Осмалених, як гиря, ланців,
П'ятами з Трої накивав.
Він, швидко поробивши човни,
На синє море поспускав,
Троянців насажавши повні,
І куди очі почухрав…
«Енеїда», 1842 р. (1798 р.), Іван Петрович Котляревський (1769-1838 р.р.)
Схема
Пав-ЛО був біз-нес-МЕ-ном ЗДІБ-ним –
01 !0 01 010
Хо-ДИВ у КРИМ по СІЛЬ чу-МАК,
01 !1 !1 01
За-МОЖ-ним СТАВ! Та ХТО був БІД-ним
01 01 !! !10
Лю-БИВ йо-ГО, бо ж БУВ во-ЖАК!
01 0! !! 01
Хар-КО-нен-ки ж, як ТОЙ а-РА-хіс
01 00 !! 010
На-СМА-жи-ли, бульк-СТРИБ в Ар-РА-кіс.
01 00 11 010
Їм КРИМ як СВІЙ та ТРЕ-ба ж СІЛЬ!
!1 !! !1 01
«Хай ФРІ-мен ТИ, хай з а-па-ТРИ-дів,
!1 0! !0 010
Ти НАС не БІЙ-ся... ЯК з а-ТРІ-дів –
!! !1 0! 010
Ді-СТА-нем, ШЕЛЬ-мо, зві-ду-СІЛЬ!».
01 01 00 01
Швид-КИЙ Во-ЛО-дя на мо-ГИ-ли!
01 01 0! 010
А-ТРІ-дів СИН за-ПРЯГ во-ЛІВ,
01 01 01 01
На-УК зе-ЛЕ-них ЩОБ до-ВЧИ-ли,
01 01 0! 010
До є-зу-Ї-тів ШЛЯХ по-ВІВ…
!0 01 01 01
Силабо-тонічна система:
римування «одична строфа» АбАб/ВВ/гДДг, де рими
«А», «В», «Д» – 4-стопний ямб 01 з нарощеним жіночим закінченням 01(0);
«б», «г» – 4-стопний ямб 01 з чоловічим закінченням.
ID:
928697
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 23.10.2021 12:43:42
© дата внесення змiн: 07.08.2022 10:01:19
автор: Andrew Pushcha
Вкажіть причину вашої скарги
|
