Пробач мій друг, що я вже не такий,
Що вже не той, кого ти знав раніше.
Що погляд мій замріяний — гіркий,
І що від жартів вже не стане веселіше.
Пробач за дні, коли я був пустим,
Коли ти сам мав пити ту отруту,
Коли просив мене, щоб кинув дим.
Не вдасться навіть мить одну забути.
Пробач, що я люблю тебе чимдуж,
Жалію й тихо мрію повернути.
Бо справжня дружба, мов великий куш —
Із нею можна й королем на мить побути.
15.11.2021
Стаськів М. А.
