Три свекрухи в холодочку
Сіли спочивати,
Кожна свою невісточку
Стала ’’вихваляти’’:
-Мені вмерти було б краще,-
Починає перша,-
Взяв синок таке ледащо,
В неї рот, як верша.
Обзиває мене, бідну,
Всякими словами,
Огризаюся я гідно –
Шлю її до мами.
Друга тему підхопила:
-Не брешу, їй-Богу,
Сину ця ворожа сила
Причепила роги!
Бачила кума Наталя,
Як вона за тином
На всі зуби реготала
Із рудим Мартином.
Не терпиться уже третій
Про свою сказати:
-Я відчула кінець світу,
Як вніс її в хату.
Що вже, люди, нетіпаха,
Спить он, аж запухла,
І швидка, як черепаха –
Йде півдня на кухню.
Я заглянула в каструлю,
То мало не вмліла,
В неї (нащось склала дулю)
Й вода пригоріла!
Звечоріло, а свекрухи
Мелять язиками,
Враз забули - самі колись
Були невістками!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пам"ять випарувалась, а зміїна отрута залишилась! Щиро дякую, Літераторе, за такий дотепний коментар! Гарного Вам настрою і радісного дня! Дуже Вам рада!
Чудовий гумор! Дякую за усмішку.Гарно,вміло,дотепно як завжди. І де беруться вередливі свекрухи Час проходить своє забувають...Але думаю часом й про себе щось згадають. Але ,як партизанки мовчать З Новим роком, Катрусю! Всіх земних благ! Хай збуваються всі мрії!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Ніночко, за такий гарнезний коментар! Щастя, радості, миру і добра Вам у цьому році! Дуже Вам рада!