ВИР-КРОВОВОРІД
На перлах сніжного піску
Вночі не ви́дко світла тіні.
Душі́ диха́ння в мерехтінні
Прикуте іскрами кремню́
У духу дно. В палахкотінні
Серце в багря́ному цвітінні
Відкашлює свій час з візку
Буття. Криваве тло у піні
Зригнуло з себе іній ліній
В зарізану колись стерню,
З пекла у рай. У животінні
Рве сон воно. Могили тлінні
Смерть заковта́ в діру слизьку.
І з жаху прірви, в павутинні
Винурює життя в насінні
Й повзе до долі, щоб з вогню
Її собі украсти й в благостині
Зжерти до краю в пуповині
Та й удавитись. Десь в мізку
Кубло́ знервує у тремтінні
Аж до завузлення в сплетінні
І луску струн. Блиск променю́
З безмежжя темені дитині
Зчаклує свіжий день в руїні
Годиннико́вого піску…
Павло Гай-Нижник19 березня 2022 р.
